Частная медицина и реформа здравоохранения Украины

Chief

Другим пунктом йде “медицина платна”.

На малюнку так-само зображена схема роботи головних учасників системи – люди здорові, люди хворі, медицина, держава. Усі учасники так-само розташовані за лініями площин (рожевих), на яких умовно відображаються інші, охоплені відповідною площиною суб’єкти, що формують суб’єктивну точку зору кожного учасника відносин – з його точки зору. Додатково, точка зору кожного учасника позначена кутом огляду в сторону відповідної площини, що охоплює – з протилежної сторони, відповідні суб’єкти відносин. Решта стрілок вказують на рух відповідних дій кожного суб’єкта запланованих системою. Стрілки що позначені пунктиром вказують на незацікавленість суб’єкта виконувати цю дію, а отже показують потенційно вразливі місця роботи системи – місце для можливих махінацій. Така схема так само, дуже точно відображає дієвість роботи усіх суб’єктів відносин.

Отже з малюнку видно, що медицина є платною з усіх точок зору.
Тому що хвора людина, оплачує лікування з свого гаманця, та навіть – за процес лікування, а не за його результат. При цьому така медицина потребує хворих людей у яких вона зацікавлена фінансово. І може фальсифікувати свою роботу з огляду на необізнаність людини у медичній практиці, для викачування з людини якомога більших коштів.

З точки зору здорової людини, маємо умови виявлення та профілактику захворювань, що так само працює лише як платна медична послуга. А по суті – здорова людина у таких умовах являє собою потенційну жертву для медицини, що отримуватиме при лікуванні більші кошти на додаток до псевдо-профілактики.

З точки зору самого суб’єкта розгляду – медицина так само є платною.
Тому що отримує кошти з хворої людини за процедуру лікування чи профілактики, і тим більше – чим більше хворіє людина. Працюючи у цьому напрямку у медицини формується переважаючий обопільний рух – хвороба – гроші – робота, що задає основний напрямок погляду зацікавленості – у хворих людях.

У таких умовах, медицина так само огороджується двома вертикальними площинами, що перегороджують їй зацікавленість у роботі на об’єктивну профілактику й статистику, та звужують її кут огляду. У результаті – медицина може робити вигляд що працює на профілактичному рівні зі здоровими людьми, так само як і на рівні обслуговування хворих – по причині економічної зацікавленості у хворому клієнті, та з огляду на необізнаність людини у медичній практиці.
Без каральної машини така модель працювати теж не може – люди без примусу діють лише у напрямку зацікавленості. Платна модель анулює будь-яку зацікавленість медицини, тим більше в умовах коли оплата йде не за результат а за процес, без палки-поганялки виконувати свої функції на благо людей (на результат). На тактичному рівні функцію каральної машини може виконувати конкуренція, але в умовах наявності іншої, чітко працюючої каральної машини, у антимонопольному напрямку. Але й конкуренція на ринку хворих людей, це теж дуже слабкий важіль, бо у хворому стані людині вже не до перебору конкурентів – обравши віддаєш все ..., а як може виявитись – останній раз, чи виявиться промах років через 5-10, чи хвороба змушує діяти швидко й у найближчому місці. При цьому держава долучається додатковим навантаженням на хвору людину – додаючи у ціну податки – з фармації, та платної медицини, перетворюючись з допоміжного засобу, в обтяжливий, для хворих і немічних.

Отже й тут маємо той самий, єдино можливий висновок – дана модель є платною з усіх сторін, і може працювати лише в умовах тотального контролю та страху людей перед каральною машиною, тому що у ній основним стимулом роботи є негативний важіль зацікавленості медицини, та усіх до неї дотичних суб’єктів (фармація, чиновники усіх структур що можуть впливати на захворюваність населення – харчування, забруднення, ... , тощо), у якомога більшій захворюваності населення.

Chief

HOUSE MD · Зарегистрирован: 11.07.2009 Сообщения: 102

AndreyN

У государства своих денег нет, ваще нет! Все деньги, которыми оно распоряжается - это деньги налогоплательщиков (явных и скрытых). И бесплатная медицина - такой же миф, как и бесплатные лекарства, бесплатная колбаса и пр. Все деньги которые может получить медицина - это деньги граждан, просто они были собраны государством разными способами и на разных этапах (иногда - у предыдущего поколения граждан, а иногда - даже у будущего). Поэтому предлагаю больше не употреблять термин "бесплатная медицина", как обозначающий несуществующее явление.

Chief

Chief

Третім пунктом йде “система медичного страхування”.

На малюнку так-само зображена схема роботи головних учасників системи – люди здорові, люди хворі, медицина, держава й страхова компанія (СК). Усі учасники так-само розташовані за лініями площин (рожевих), на яких умовно відображаються інші, охоплені відповідною площиною суб’єкти, що формують суб’єктивну точку зору кожного учасника відносин – з його точки зору. Додатково, точка зору кожного учасника позначена кутом огляду в сторону відповідної площини, що охоплює – з протилежної сторони, відповідні суб’єкти відносин. Решта стрілок вказують на рух відповідних дій кожного суб’єкта запланованих системою. Стрілки що позначені пунктиром вказують на незацікавленість суб’єкта виконувати цю дію, а отже показують потенційно вразливі місця роботи системи – місце для можливих махінацій. Така схема так само, дуже точно відображає дієвість роботи усіх суб’єктів відносин.

У цій схемі додається ще одна структура – СК, що виконує функції фінансово-карально-контролюючого органу.

З точки зору хворіючої людини, та при наявності страховки – медицина виглядає безкоштовною, але тільки умовно, бо так виглядає лише з цієї точки зору, так само як по першій схемі – з медициною безкоштовною. Тому що хвора людина не платить за лікування, лікування оплачується з гаманця СК (в ідеалі), а саме за процес лікування, а не за його результат. При цьому така медицина потребує хворих людей у яких вона зацікавлена фінансово, бо кошти з СК йдуть лише при наявності хворої людини, так само як по другій схемі, де медицина виглядає платною з усіх сторін.

З точки зору здорової людини – виявлення та профілактика захворювань, що так само частково виглядає як “безкоштовна медицина”(при обстеженні), але при конкретизації страхових внесків до СК, це виглядає як – система медичного страхування. При цьому – здорова людина у таких умовах, так само являє собою потенційну жертву для медицини, що отримуватиме на хворого пацієнта більші кошти з СК, на додаток до псевдо-профілактики.

З точки зору самого суб’єкта розгляду – медицина є платною.
Тому що отримує кошти на хвору людини за процедуру лікування чи профілактику, і тим більше – чим більше хворіє людина. Працюючи у цьому напрямку у медицини формується переважаючий обопільний рух – хвороба – гроші – робота, що задає основний напрямок погляду зацікавленості – у хворих пацієнтах.
Медицина при цьому зацікавлена фальсифікувати свою роботу з огляду на необізнаність людини у медичній практиці, та з огляду на рівень жорсткості СК, для викачування з СК якомога більших коштів.

У таких умовах, сама медицина, так само огороджується двома вертикальними площинами, що перегороджують їй зацікавленість у роботі на об’єктивну профілактику й статистику, та звужують її кут огляду. У результаті – медицина може робити вигляд що працює на профілактичному рівні зі здоровими людьми, так само як і на рівні обслуговування хворих – по причині економічної зацікавленості у хворому клієнті, та з огляду на необізнаність людини у медичній практиці. У цій моделі до платної медицини додається фінансово-карально-контролюючий орган – СК – додатковий тягар на людей, лишаючи ті самі умови для “платної медицини” – коли оплата йде не за результат а за процес. А з огляду на те що при цьому утворюється велика, поставлена на наукові, фінансово зацікавлені комерційні рейки кормушка (монополізація - бюджетизація) – ціни у медицини можуть спокійно й постійно рости. При цьому на ріст цін держава долучається вже тричі – обтяжуючи податками ціни фармації, СК, та медицини.

Отже й тут маємо той самий, єдино можливий висновок – сама медицина лишаться платною, і так само може працювати лише в умовах тотального контролю та страху людей перед каральною машиною, тому що у ній, основним стимулом роботи є негативний важіль зацікавленості, та усіх до неї дотичних суб’єктів (фармація, чиновники усіх структур що можуть впливати на захворюваність населення – харчування, забруднення, ... , тощо), у якомога більшій захворюваності населення.

Chief

Четвертим пунктом йде “ Медицина страхова”.

На малюнку так-само зображена схема роботи головних учасників системи – люди здорові, люди хворі, медицина, держава. Усі учасники так-само розташовані за лініями площин (рожевих), на яких умовно відображаються інші, охоплені відповідною площиною суб’єкти, що формують суб’єктивну точку зору кожного учасника відносин – з його точки зору. Додатково, точка зору кожного учасника позначена кутом огляду в сторону відповідної площини, що охоплює – з протилежної сторони, відповідні суб’єкти відносин. Решта стрілок вказують на рух відповідних дій кожного суб’єкта запланованих системою. Стрілки що позначені пунктиром вказують на незацікавленість суб’єкта виконувати цю дію, а отже показують потенційно вразливі місця роботи системи – місце для можливих махінацій. Така схема так само, дуже точно відображає дієвість роботи усіх суб’єктів відносин.

З точки зору хворіючої людини, та при наявності страховки – медицина виглядає безкоштовною – умовно, бо так виглядає лише з цієї точки зору. Тому що хвора людина не платить за лікування, лікування відбувається як страхова послуга від медицини та отримуються лікарняні, як у першій схемі з бюджетною медициною (“безкоштовною”). При цьому така медицина потребує здорових людей у яких вона зацікавлена фінансово, бо кошти йдуть лише при наявності людини-клієнта здорового, та витрачаються на людину-клієнта хворого, тому будь-які підтасовки й махінації унеможливлюються.

З точки зору здорової людини – медицина виглядає страховою. При конкретизації платежів від здорової людини до медичного закладу у вигляді страхових внесків, з отриманням від медичного закладу відповідної послуги, у разі настання страхового випадку, перетворює медичний заклад на “страховий медичний заклад”. При цьому – здорова людина у таких умовах, перестає бути потенційною жертвою для медицини. При захворюванні людини “страхова медицина” втрачатиме більші кошти, ніж на профілактику здорової.

З точки зору самого суб’єкта розгляду – тут медицина так само є страховою.
Тому що отримує кошти від здорової людини як страхові платежі, за надання медичної послуги у разі виникнення страхового випадку. Отримуючи дохід тим більший – чим МЕНШЕ хворіє людина. Працюючи у цьому напрямку у медицини формується переважаючий обопільний рух – робота – здоров’я – гроші, що задає основний напрямок погляду зацікавленості – у здорових клієнтах. У таких умовах, сама медицина огороджується лише однією вертикальною площиною – від держави, що так само перегороджує їй зацікавленість у роботі на об’єктивну статистику в цьому напрямку. При цьому медицина вже не може робити вигляд що працює на профілактичному рівні зі здоровими людьми, по причині економічної зацікавленості у здоровому клієнті. Так само і на рівні обслуговування хворих , з огляду на обізнаність здорової людини про результати медичної практики того чи іншого закладу, з одночасною можливістю – будучи здоровим перебирати медичні заклади, хоча-б елементарно опитуючи знайомих, замість купленої реклами.

У цій моделі, для медицини змінюються умови – прибуток йде не за процес, а за результат.
А з огляду на те що при цьому утворюється велике конкурентне середовище – ціни страховок вимушені триматись на мінімальному рівні. Бо медичний заклад зможе забезпечити такими страховками лише ту кількість основної маси своїх клієнтів, яка знаходиться на наближеній до нього території, що потребуватиме відповідної кількості закладів, а в умовах роботи не на процес а на результат – відміняється рабство не тільки по формі а й по суті, що виховає багато самостійних людей, які зможуть легко створювати свої медичні заклади що збільшуватиме їх кількість, і унеможливить монополізацію ринку медичних послуг.

Отже тут ми маємо інший висновок – сама медицина стає страховою, і вже може працювати в умовах відсутності будь-якого контролю та страху, людей перед каральною машиною. Тому, що основним стимулом роботи стає позитивний важіль зацікавленості, у самій медицині та усіх до неї дотичних суб’єктів (чиновники усіх структур що можуть впливати на не захворюваність населення – харчування, забруднення, ... , тощо), у якомога меншій захворюваності населення.
Тобто – товаром на якому можна робити гроші, для “страхової медицини”, на відміну від “медицини платної” стає ЗДОРОВЕ населення а не ХВОРЕ.

На додаток до усіх позитивів, зі “страховою медициною”, на відміну від умов з “ платною медициною ” – знімається необхідність тарифікувати кожен рух та подих доктора чи медсестри у напрямку пацієнта-клієнта, кожну скріпку та кожну каплю спирту, що витрачатимуться на обслуговування клієнтів. Це все непотрібно буде контролювати й витрачати на контроль гроші та час – гроші здорових платників, чи хворих немічних, та дорогоцінний час медиків. Що підвищить ефективність всієї системи загалом – зростання якості зі зниженням ціни, та дасть природний захист від – підробок ліків, нищення екології, фарм-лоббі ... тощо.

Chief

Ivan

Позвольте присоединиться к вашему очень интересному обсуждению. Уважаемый Chief, предлженная Вами схема очень интересна и, на мой взгляд, не только работоспособна, но и является воплощением именно тех решений, которые и могут по-настоящему обеспечить истинное реформирование медицинской отрасли. Безусловно, пока бизнесом для медицины является болезнь, и сама медицина будеть больна, как ни крути, и какие конструкты ни выстраивай. Еще в 19 веке социальный реформатор Р.Оуэн писал о медицине: "Явный интерес целой профессии составляет, чтобы болезни были широко распространены и постоянно господствовали в обществе....При индивидуальной организации медицинского дела получается, что личный интерес всех членов этой профессии заключается в действии вопреки своему долгу, вопреки интересам человечества"
С тех пор в лучшую сторону не изменилось ничего.Он, кстати еще тогда предлагал платить врачам в зависимости от здоровья общества, а не за лечение болезней. Поэтому, на мой взгляд, самое главное и первоочередное решение, которое нужно принять - это переориентровать интересы медицины с болезни на здоровье. А остальные дискуссии проводить только о том, каим способом это наиболее оптимально сделать. Все прочее - не будет менять сути, корня всех проблем, следовательно, эти проблемы будут возникать вновь и вновь, в разных вариациях и проявлениях. Ваш вариант системы задел за живое: именно тем, что он похож на выполнимую действительность. В то же время, возникает ряд вопросов, весьма принципиальных (извините, если я где-то проглядел ответы на них).
1) Система оплаты "% с зарплаты" может привести к отказу со стороны ПМСД к заключению контракта с малозарабатывающимим лицами (зачем брать на себя ответственность и финансовые риски за "гроши" от бедного?). Это может поставить в неравные условия бедных и богатых.
2) Не очень справедливой мне кажется ситуация, когда два в равной степени высококлассных медучреждения имеют ОЧЕНЬ отличающиеся доходы только потому, что одно расположено в зажиточном районе Одессы или Киева, а другое - в депрессивном городе Луганской области (количесвто жителей и средняя зарплата, я думаю, там сильно отличаются).
3) Не совсем понятно все-таки, кто и за какие деньги лечит пенсионеров, которые не платили своему ПМСД в свое время "десятину". То же касательно детей и инвалидов.
4) Главный, на мой взгляд, неотвеченный вопрос. Как и всякая система "поголовной" оплаты, она будет приводить к недостаточному лечению пациентов с более тяжелыми заболеваниями. Пример: среднестатистический пациент с хроническим заболеванием Х тратит 100 тугриков в мес на лекарства и 1000 тугриков 1 раз в год на лечение обострения в стационаре. Тяжелый пациент (с более тяжелым вариантом течения того же заболевания) тратит 300 тугриков в мес на лекарства и 3000 тугриков 1 раз в год на лечение обострения в стационаре. Зарплата у них (и отчисления в ПМСД) одинаковые. Какой интерес ПМСД заключать контракт с тяжелым пациентом? Если уж контракт заключен, как быть уверенным, что врачу ПМСД очень захочется по-сути из своего кармана платить любые деньги, лишь бы больному стало хорошо? Не ограничится ли он (помня выражения М.Твена, что вылечивает природа, а врач только выписывает счет) самым необходимым, а остальное спишет на "медицину науку не всесильную"?
Не возникнет ли вообще "селекция" здоровых пациентов со стороны ПМСД? Ведь правда, зачем заключать контракты с больными (а тем более с очччень больными!), если можно без лишних хлопот заключать контракты (получать деньги) только со здоровыми?

Chief

Chief

Ivan

Chief

Chief