Частная медицина и реформа здравоохранения Украины

[Sergiy]

Оригінал статті: http://sergiynesterenko.com/?p=208.

Що довше живу в США, то більше переконуюся, що люди, так само як і їхні проблеми — однакові по всьому світу. Так само як і українці, американські молоді спеціалісти не дуже хочуть кидати звичний жеттєвий устрій та після п’ятнадцяти років навчання у великому місті їхати на роботу в село.

Oil Well Pumper and Brahma Cattle in West Texas.


На цьому етапі кар’єти я займаюся активною розбудовою своєї практики. Це включає встановлення контактів із сімейними лікарями, які є основною силою, що направляє пацієнтів в мій бік. Тож, раз на тиждень разом з маркетологом ми відвідуємо невеличкі техаські містечки на відстані однієї-двої годин від нас. Місто, в якому я живу, має трохи більше чверті мільйона населення, а навколо нас розрашовані десятки маленьких містечок, які можна радше назвати селами, бо вони нараховують від двох до шости тисяч мешканців.

Відмінністю сільської медицини є роль сімейних лікарів, цих універсальних солдатів від медицини. Вони лікують все, починаючи від нежитю до діагностики гострого живота, вони роблять профілактичні огляди та приймають роди. Коли є потреба, вони направляють у велике місто до вузьких спеціалістів, але подавляюча більшість пацієнтів отримує медичну допомогу від них на місці. Сімейний лікар — це той професіонал, якого я хотів би мати поруч, якщо виникне невідкладний стан на борту літака.

Населення міста Littlefield, що в славному штаті Техас, становить шість тисяч. Виглядає Littlefield значно менш привабливо, ніж село Попасне Дніпропетровської області. При цьому в їхньому сучасному медичному центрі працюють четверо універсальних солдатів – сімейних лікарів. При спілкування з ними та пізнише, подорожуючи безкрайніми полями Техасщини, я не міг позбутися запитання: що може змусити випускників американських медичних шкіл, сучасних, яскравих та привабливих молодих людей, їхати в оцю амириканську Зачепилівку? У них немає розподілу чи обов’язку відпрацювати три роки на державу. Американці не сприймають наказового тону. Тож, має бути якийсь стимул, що заохочує їх після десяти років веселого життя в великому місти їхати “в село”.

lhc

Згідно з інформацію в інтернеті, близько чверті населення Сполучених Штатів мешкає у віддалених районах, rural areas. При цьому, в цих місцях працюють лише десять відсотків всіх лікарів. Тобто, проблема забезпечення села медичною допомогою існує і в них. Тим не менше, стан американської сільської медицини є значно більш задовільним, ніж в Україні. Федеральний та місцевий уряди розуміють цю проблему і тому докладають зусиль аби стимулювати нових випускників їхати в ті місця.

На відміну від пострадянської номенклатури, в Америці немає традиції робити речі в наказовому порядку. Ви не змусите людину силою жити на техаському ранчо або у віддалених горах Західної Верджинії. Тож, які стимули можна задіяти? Попри те, що так завзято заперечують наші пострадянські бюрократи та ідеологи, одним з найдієвіших стимулів є фінансовий.

Однією з проблем в таких районах є великий відсоток людей без медичної страховки. Через це, створення будь-якої економічної моделі в цих місцях потребує державної підтримки. З цією метою було створено декілька програм, що допомагають лікарям з виплатою боргів на рівні федерального та місцевих урядів: http://www.tmait.org/articles-and-insights/case-in-point/doctors-need-apply-incentives-for-rural-physicians/.

Ці субсидії дозволяють створити привабливі умови у якнайменше двох аспектах:
1. запропонувати більш високі зарплати при відносно невисокій вартості життя,
2. створити можливості зменшити борг за навчання — в середньому молодий американський лікар на початку кар’єри винен банкам близько 160 тисяч доларів.

Звичайно, економічні умови в США та Україні є неспівставними, але нашим бюрократам для початку потрібно зрозуміти, що єдиною можливістю заманити лікарів в село є кращі умови роботи, наявне житло та гарні зарплати. Їм треба засвоїти елементарне правило, сформулюване Дейлом Карнеґі в далекі 30-ті роки минулого століття: “Єдиним способом змусити іншу людину щось робити, це зробити так, аби вона сама цього захотіла”.

Знайдіть те, чого потребують молоді лікарі та ви зможете заповнити ними сільскі амбулаторії.